З моменту опублікування записів розмов П.О. Порошенко та Д. Байдена громадська думка та ЗМІ роз’єдналися на два умовні табори. Одні потребують залучення п’ятого президента України за держ. зраду, а другі наполягають на тому, що така публікація є провокацією.
На мою думку, з погляду кримінального процесу, можливість притягнення до відповідальності на підставі таких записів виглядає сумнівною.
По-перше, записи надані у явно урізаному вигляді, зручному для публіки. Однак з точки зору виявлення істини це спотворює розуміння суті розмови і не задовольнить суд, якщо, звичайно, не будуть надані повні записи розмов.
Другий важливий момент це те, що не є відомим джерелом походження таких записів і яким чином вони були здобуті. Також важко довести склад державної зради у діях п’ятого президента. З такою ж переконливістю можна наполягати, що його дії були пов’язані із захистом інтересів України та необхідністю отримання фінансування.
Звичайно, підстав для відкриття кримінального провадження проти п’ятого президента достатньо і буде справедливим провести необхідне розслідування. Це нормальний та цивілізований підхід. Однак, на мою думку, відповідальність обмежиться виключно «політичною» (хоч законодавство і не передбачає такого виду відповідальності).
Призначення прем’єр-міністра – рішення колегіальне
Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента. При цьому, кандидатура спочатку вноситься коаліцією депутатських фракцій. Тобто механізм призначення Прем’єр-міністра передбачає колегіальність ухвалення рішення, в якому Президент не відіграє чільної ролі.
Тому цілком розумним поясненням у суді буде, що президент, бажаючи отримати фінансування для держави, давав обіцянки, які поза її компетенцією (що насправді так). Довести протилежне це обов’язок державного обвинувачення.
Мільярд на свої заводи?
Досить сміливими є твердження, що Порошенко особисто розтратив, отриманий мільярд доларів США.
Такі заяви є якщо не дурістю, то цілеспрямованим перекручуванням фактів. Кошти не приносяться у валізі до кабінету особисто Президенту. Гроші отримує Україна як держава під певні гарантії. Це абсолютно проста практика. Кредитор при видачі коштів ставить свої умови, що відбувається і зараз за президента Зеленського (голосування щодо ринку землі та так званого «Антиколомойського» закону).
Даючи гроші у борг, кредитор зацікавлений у їх поверненні, а й у контролі цільового використання коштів, можливості контролю над їх витратою. Заявляючи, що Порошенко якимось чином отримав гроші особисто, «дістав» із бюджету та витратив на себе це – дурість. Така позиція не матиме жодної перспективи у суді.
Якщо говорити, що, наприклад, ціна робіт і товарів була значно вищою за ринкову, то вина за це лежить на конкретних чиновниках, які укладали контракти і закуповували продукцію. Довести провину безпосередньо п’ятого президента в цьому випадку дуже важко.
Плівки можуть принести більше шкоди, ніж користі.
Розумним рішенням у ситуації, що склалася, буде відкриття двох кримінальних проваджень – за фактом витоку закритих даних (а ми чуємо, що запис саме офіційних переговорів) і за фактом можливої державної зради.
Практично, вважаю, що з політичної точки зору розібратися з причинами витоку закритих даних та виявити їхнє джерело є важливішим для іміджу України у світі. Існує ймовірність, що розмови записувала та зливала не українська сторона. Як відомо, у США вже восени пройдуть президентські вибори і злив даних цілком може бути елементом передвиборчої боротьби, частиною якої стає Україні не потрібно.
Необхідно провести розслідування та розібратися у джерелі походження цих записів та зробити це публічно. Також, якщо у кримінальному провадженні буде доведено факт державної зради – винні мають понести покарання.
