28 квітня набув чинності новий закон, який суспільство прозвало законом про фінансовий моніторинг. Очікування багатьох про те, що його набуття чинності у зв’язку з Covid-19 буде відкладено не виправдалися.
З одного боку, закон потрібний, але, як кажуть, осад залишився. Занадто багато питань та процедур залишилося без відповіді. Хочеться насамперед зупинитися на особистому – на адвокатурі. Відносини між адвокатом та клієнтом завжди ґрунтувалися на довірі. Клієнт часто приходить до адвоката розповісти про неприємні речі – помилки, втрати і навіть злочини, щоб отримав пораду та якісну правову допомогу адвоката.
Однак тепер адвокат повинен повідомляти про ризикові операції клієнта і навіть подавати документи, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні проти клієнта, визначати бенефіціарного власника юридичної особи. У припливному випадку на нього чекають нечувані штрафи і навіть втрата професії. Як зберегти баланс у цьому випадку? Питання складне, але виглядає так, що дешевше не вступати у відносини з клієнтом, який не пройде процедури, які вимагаються законом.
Насправді найчастіша ситуація, що результат потрібен був клієнту ще вчора, як він звернувся до адвокату. А якщо правова допомога знадобилася терміново?
Звичайно, хочеться вірити, що слідчий та оперативні співробітники люб’язно почекають, поки адвокат проведе ідентифікацію та верифікацію клієнта, визначить бенефіціарного власника та походження коштів, оплачених як гонорар (звісно ні), і почнуть обшук лише після цього. Грань між необхідністю дотримання адвокатської таємниці та положеннями закону про фінмоніторинг відсутній.
Актуальним також залишається питання про консультації адвоката онлайн. Ця практика особливо гостро постала у зв’язку з оголошенням карантину. Багато клієнтів звертаються саме за отриманням онлайн-консультації адвоката. Така форма комунікації є зручною і буде поширеною після закінчення карантину. Проте механізм ідентифікації та верифікації онлайн не передбачено. Наприклад, у країнах ЄС є можливість ідентифікації клієнта за допомогою відеозв’язку та отримання скан-копій документів, при цьому клієнту надається високий рівень ризику. Хочеться вірити, що такий підхід буде допустимим і у випадку з Україною для можливості підготовки юридичної консультації онлайн.
Відсутність достатніх гарантій та захисту
Незважаючи на безліч нових зобов’язань та високу відповідальність (мінімальний штраф становить понад 200 тисяч гривень), закон не надає достатніх гарантій у захисті прав самих суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ). Наприклад, СПФМ має обов’язок негайно заморозити активи клієнту в деяких випадках. Який механізм таких дій, наприклад, для адвоката?
Питання визначення кінцевого бенефіціарного власника взагалі особливе і залежить від умінь та підходу кожного окремого СПФМ. Що буде коли різні СПФМ по-своєму визначать бенефіціарів? Адже компанія може справді постраждати від таких дій, які можуть бути й помилковими.
Звісно, такий закон це загальносвітова тенденція. Проблема відмивання коштів дуже гостро. Однак Україна має свої особливості, які не були враховані. Будь-яка інформація підкуповується і подається, а отримати дані про СПФМ, який «злив» інформацію за наявності певної грошової суми, може не скласти труднощів. Закон безперечно вимагатиме нових підходів при роботі з клієнтами, а також усвідомлення самими громадянами та компаніями, що звертаючись до адвоката необхідно готуватися надати пакет документів про себе та плановані операції.
