image

Деякі особливості регулювання значних правочинів

З прийняттям нового закону, який регулює діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, виник ряд запитань, пов’язаних із практичним застосуванням норм цього нормативного акту. Однією із новел закону є обов’язкове погодження укладення значного правочину. На практиці часто виникають ситуації, коли практично будь-який правочин буде вважатись значним у розумінні цього закону, а відтак господарська діяльність товариства може бути суттєво ускладнена і, крім того, існують ризики настання відповідальності директора компанії.

Особливості надання згоди на укладення правочину

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників (ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до положень статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства з моменту вчинення цього правочину.

Ч. 1 Статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Варто відзначити, що законі йде мова про надання згоди саме про укладення правочинів. Тобто на практиці згода може знадобитись не лише на укладення договору, а і на укладення додатку чи іншого документа, який відповідає умовам для правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦКУ). Таким чином, при його вчиненні необхідно додержуватись ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог:

1. Правочин не може суперечити законодавству, інтересам держави і суспільства, моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Поняття цивільної дієздатності юридичної особи встановлено у статті 92 ЦКУ де зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Таким чином, стаття 46 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» допускає можливість наступного схвалення вчиненого правочину. Відповідно, у разі перевищення 50% вартості чистих активів товариства на кінець кварталу, що передував дню укладення Договору, і після фактичного визначення ціни договору, учасник може надати згоду постфактум на укладення такого договору.

Можливість застосування аналогії закону  

Додатково, варто зазначити, що у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відсутні норми, які дозволяють надавати попередню згоду на укладення значного правочину. Проте, подібні застосовуються відповідно до ч. 3 ст. 70 Законі України «Про акціонерні товариства»: якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якими встановлено що, статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини), а також норми ч. 1 ст. 8 Цивільного Кодексу України, які допускають використання аналогії закону (подібних за змістом норм) у разі відсутності належного регулювання, вважаю допустимим застосування механізму надання попередньої згоди на укладення значних правочинів. Аналогічна позиція наведена у п. 4 Листа Міністерства Юстиції України «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» від 30.01.2009 де зазначено наступне:

При застосуванні норм права правозастосовчий орган іноді стикається з прогалинами в законодавстві, тобто з повною чи частковою відсутністю норм, які регулюють певні суспільні відносини. Прогалини в законі – це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. У зв’язку з цим в юриспруденції розроблені способи заповнення прогалин в процесі застосування закону, які отримали назву аналогії. Аналогію закону – рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.

Таким чином, у статут товариства можна включити пункти, якими встановлено процедуру надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів за аналогією із ч.3 ст. 70 ЗУ «Про акціонерні товариства».

В будь-якому випаду, подальше практичне застосування норм закону, а також судова практика зможуть точніше відповісти стосовно особливостей застосування норм, які регулюють укладення значних правочинів. На сьогоднішній день, відсутня релевантна судова практика стосовно застосування таких норм по у діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

Метки: