Зовнішньоекономічні контракти в Україні мають низку особливостей, що відрізняють такі угоди від аналогів, які застосовуються у правовідносинах між резидентами. Зовнішньоекономічний контракт має низку імперативних (обов’язкових) вимог, яким необхідно відповідати. Основні положення викладені у Наказі № 201 “Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, прийнятого 06.09.2001 року.
Зовнішньоекономічний контракт повинен включати наступні розділи:
(i) Назва, номер контракту та дата та місце його укладання та преамбулу, в якій необхідно вказати повне найменування сторін із зазначенням країни їх реєстрації, дані особи, яка уповноважена укладати договір та реквізити документа, що підтверджує повноваження та скорочені найменування сторін.
(ii) Предмет договору. У цьому розділі необхідно вказати який товар необхідно поставити, якщо йдеться про договір поставки, або ж послуги, які необхідно надати. Як правило, з метою не перевантажувати предмет договору великою кількістю даних, деталізований опис послуг/робіт або товарів сторони вказують в окремому додатку до контракту, а предмет договору, у свою чергу, має відсилання до такого додатка.
(iii) Контракт повинен мати розділ з описом кількості та якості товарів та послуг, обсяг та інші характеристики, що дозволяють кількісно оцінити зобов’язання. Також необхідно встановити терміни надання послуг/виконання робіт/постачання товару або продукції.
(iv) Умови приймання-передачі робіт, послуг, прав інтелектуальної власності або строки постачання товару, продукції. Необхідно зазначити момент переходу ризиків від одного боку до іншого. У разі, якщо предметом контракту є постачання товару чи продукції, умови постачання зазвичай визначаються відповідно до правил Інкотермс (на момент написання статті у редакції 2010 року) хоча сторони мають право узгодити інші умови. Крім того, якщо йдеться про перевезення вантажів наземним транспортом або морем, можуть застосовуватися окремі міжнародні конвенції, які регулюють такі правовідносини (як і митне оформлення, враховуючи, що постачання може здійснюватись через територію різних країн транзитом). Наприклад, може бути використана Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 р.) та Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.
(v) Ціна послуг, робіт, продукції та товару та вартість контракту, а також валюта договору та валюту платежу. Важливим моментом є те, що у разі укладання контракту з резидентом України необхідно враховувати особливості валютного законодавства, яке є досить суворим. Умови та обмеження, які накладає валютне законодавство у договорі, вимагає розкриття в окремому матеріалі.
(vi) Умови платежів. У цьому розділі необхідно вказати порядок, умови та валюту, в якій будуть проводитись платежі. Важливо відзначити, що можна використовувати умови, які були затверджені Постановою від 21 червня 1995 року № 444 “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”.
(vii) Розділ, в якому зазначені дані про упаковку та маркування товару (якщо йдеться про постачання товару чи продукції). У цьому розділі вказують дані про маркування, яке необхідне, спеціальні умови транспортування та зберігання товару.
(viii) Форс-мажорні обставини. У цей розділ необхідно внести дані про умови, за яких контракт або договір може бути невиконаним або виконання зобов’язань може бути припинено. До таких обставин належать стихійні лиха, ембарго тощо. Маються на увазі обставини, за яких незалежно від волі сторін, договір не може бути виконаний (Act of God — в англійському праві. Transco plc v Stockport Metropolitan BC [2003], Rylands v Fletcher[1868]).
(ix) Санкції. У розділі сторони включають положення, які передбачають варіанти забезпечення виконання зобов’язань за договором. Залежно від права, яке стосується договору, варіанти та обмеження тих чи інших видів забезпечень можуть бути різними. Матеріальне право різних країн по-різному розглядає можливість застосування та особливості використання тих чи інших видів забезпечення. Найбільш поширені – неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток, утримання та інші.
(x) Процедура врегулювання суперечок. Однією з важливих умов зовнішньоекономічного договору є місце розгляду спору і право, що застосовується до нього. Необхідно вказати чіткі критерії визначення місця та порядку розгляду спорів. Найбільш поширеним варіантом є застосування Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (Нью-Йорк) і розгляд спорів в арбітражному суді. При цьому важливо те, що не всі країни є підписантами цієї конвенції, і цю деталь необхідно перевіряти на початковій стадії.
(xi) Місцезнаходження та реквізити сторін. Останнім обов’язковим розділом, який повинен включати зовнішньоекономічний договір є поштові та банківські реквізити сторін.
Зазначені вище вимоги переважно визначають вимоги до форми угод. При цьому, крім форми, є низка інших вимог та обмежень у сфері валютного та податкового законодавства, які необхідно враховувати. Деяке регулювання у цій сфері є досить консервативним і може призвести до значних фінансових витрат та штрафних санкцій з боку контролюючих органів. Тому при складанні зовнішньоекономічного контракту завжди необхідно консультуватися з фахівцем. Юристи Atlaw мають великий практичний досвід роботи з подібними договорами та можуть скласти або перевірити контракт, який витримає перевірку практикою та контролюючими органами.
